И задумавшись глубоко, глядя с высоты,
Молча смотрит на движенье нашей суеты.
Он читает наши мысли, полных пустоты,
Тех, что красят души цветом серой немоты.
Как цепляемся умело за продленье дней
И стремимся на вершину муравьиных пней.
Как завидуем нещадно тем, кто больше съел
Презирая тех, кто столь же съесть не захотел.
Мы как яблоки упали дальше от ствола
Непохожее подобье, крошки со стола.
Мы от яблони упали слишком далеко
Нам проникнуться Спасеньем очень нелегко.
И желанья, страхи, страсти в сладкой вязкости греха
Ждут сигнала к покаянью третьим криком петуха.
Может нас вторым потопом на волну взнесет
Новым Ноевым ковчегом новый Ной спасет.
Ждем потопа с ощущеньем, будто не спроста,
Все ж спасемся в том ковчеге, пусть один из ста.
И под гнетом заблуждений (хоть Истина проста!),
Нам уверовать в ту лодку легче, чем в Христа.
В томном брюхе сизой тучи копится вода
Будто стая красноперой рыбы в неводах.
Неподвижный, неподвластный праздному греху
Мелким ситом сеет воду кто-то наверху.
Царицына Полина,
Рф, Москва
17 лет. 11 класс французской школы. Первый сборник стихов "Я есть" (издательство МАИ)вышел в январе 2005 года.
Прочитано 8478 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
